Прибуток згодом, ліквідація раніше

Вихідні умови

Умовний навчальний кейс, а не рекомендація деривативів. Контракти, рівні маржі, ціни й умови рахунку нижче вигадані та не описують поточний біржовий продукт. Тео має $15,000 виділеного торгового капіталу й купує три вигадані індексні ф’ючерси на рівні 4,000. Кожен контракт має множник $5 за пункт індексу. Він зосереджується на вимозі початкової маржі $9,000 і вважає решту $6,000 комфортним запасом.

Ринкова експозиція перевищує депозит

Кожен контракт представляє 4,000 × $5 = $20,000 номінальної експозиції. Отже, три контракти представляють $60,000 — учетверо більше за власний капітал рахунку Тео $15,000. Припущена початкова маржа становить $3,000 за контракт, а підтримувальна — $2,500. Відкриття трьох контрактів резервує $9,000 забезпечення, але економічна експозиція залишається $60,000. Маржа — гарантійний внесок, а не ціна придбання чи максимальний збиток.

Для лінійної довгої ф'ючерсної позиції кожен рух на один пункт змінює власний капітал на три × $5 = $15. Отже, падіння на 100 пунктів коштує $1,500. Навчальні матеріали CME розрізняють початкову та підтримувальну маржу й пояснюють, що маржинальні вимоги можуть змінюватися зі зміною ризику. Точні рівні та процедури брокера в цій історії гіпотетичні; реальний трейдер має перевірити множник контракту, порядок розрахунків, внутрішні вимоги та політику ліквідації.

Спочатку виникає ринковий збиток

Індекс падає з 4,000 до 3,650, тобто на 350 пунктів. Тео втрачає 350 × $15 = $5,250, зменшуючи власний капітал рахунку до $9,750 до комісій. За початковим припущенням щодо підтримувальної маржі три контракти потребують $7,500, тож капітал залишається вищим за цей рівень. Тео заспокоюється, бо ще не перетнув поріг підтримувальної маржі. Але його вільний запас менший, а позиція залишається вразливою до наступного несприятливого руху.

Збиток — не просто позначка на графіку. Ф’ючерси переоцінюють за ринком, а грошові потоки розрахунків або варіаційної маржі можуть створити негайну потребу у фінансуванні за відповідними правилами. Внутрішньоденні перевірки ризику брокером також можуть мати значення. Запланований переказ з іншого рахунку може не надійти вчасно. Економічне питання полягає в тому, чи є придатна застава тоді, коли вона потрібна, а не в тому, чи має Тео достатньо непов’язаних активів деінде.

Потім вимога зростає

Припустімо, волатильність спричиняє умовне підвищення підтримувальної маржі до $4 000 та початкової до $4 500 на контракт. Підтримувальна маржа для трьох контрактів тепер $12 000, що перевищує власні кошти Тео $9 750 на $2 250. Якщо умовний брокер вимагає відновлення до нового початкового рівня, ціль стає $13 500, а потрібна сума — $3 750. Саме лише твердження про «маржин-кол» приховало б, який поріг визначає потребу у фінансуванні.

Припустімо, Тео не може додати кошти й закриває один контракт за 3,640. Цей додатковий рух на десять пунктів стосується всіх трьох контрактів до закриття й коштує ще $150. Загальна плата за закриття $20 залишає $9,580 власного капіталу. Два контракти, що залишилися, потребують $9,000 за новим початковим рівнем, залишаючи лише $580 понад цей орієнтир. Скорочення позиції усуває конкретний дефіцит, але залишає вузький буфер; воно не скасовує вже понесених збитків.

Друге падіння перевіряє залишковий запас

Потім індекс падає з 3 640 до 3 580. Два контракти втрачають 60 × $10 = $600, зменшуючи власні кошти до $8 980 ще до будь-яких додаткових витрат. Це нижче початкового орієнтира $9 000, але вище підтримувального рівня $8 000. Чи виникне ще одна вимога поповнення, залежить від фактичних правил брокера; цей приклад навмисно розрізняє ці пороги, а не оголошує ліквідацію за кожного падіння нижче початкової маржі.

Якщо натомість ринок стрибком знизиться до 3,400, перш ніж Тео зможе діяти, решта позиції втратить 240 × $10 = $2,400 від рівня 3,640, залишивши $7,180 до додаткових витрат на вихід. Це нижче за припущену вимогу підтримувальної маржі $8,000. Подальше зростання до 4,100 не допомогло б рахунку, позиції якого примусово закрили за нижчими цінами. Прогноз кінцевої ціни не замінює аналізу траєкторії грошових потоків.

Порівняйте менший розмір і припущення фінансування

Початок з одного контракту створив би номінальну експозицію $20 000. Перше падіння на 350 пунктів коштувало б $1 750, залишивши $13 250 до комісій. Нова початкова вимога $4 500 залишила б $8 750 понад цей рівень. Це не встановлює належного розміру позиції для будь-кого; лише показує, як менша кількість контрактів змінює і ринковий збиток, і потребу в заставі за однакових вхідних даних. Можливість прибутку від сприятливого руху також зменшилася б.

Тео також відрізняє звичайні біржові ф’ючерси від безстрокових криптоконтрактів. Останні можуть мати періодичні перекази фінансування, інші заставні дисконти, власні механізми ліквідації майданчика та ризики зберігання. Цей кейс не переносить формулу фінансування безстрокового контракту на біржовий ф’ючерс. За будь-якого інструмента передторгова таблиця має разом моделювати несприятливі цінові рухи, вищі вимоги до застави, комісії та строки доступності грошей. Додаткова позика для виконання вимоги додала б ще одне фінансове зобов’язання, а не усунула базовий ризик.

Фінансуйте збиток і нову маржу разом

Падіння на 350 пунктів за мультиплікатора 5 USD дає збиток 1 750 USD на контракт. Після цього на кожен контракт потрібна нова початкова маржа 4 500 USD. Обидві потреби мають уміститися в ті самі 15 000 USD. Спільна перевірка допускає два цілих контракти, а не п’ять, які випливають лише з початкової вимоги при відкритті.

n × (350 × 5 + 4 500) ≤ 15 000; n ≤ 2.4 → 2

Два контракти втратять 3 500 USD, залишивши 11 500 USD власних коштів проти нової маржі 9 000 USD. Запас до витрат — 2 500 USD. Маржа не є другим торговим збитком: це кошти з обмеженим використанням. Подальше падіння, вища вимога або коротший строк внесення коштів усе ще можуть зруйнувати цей умовний план фінансування.

Де міркування стає хибним